Хто я?

Іноді мені здається, що я втрачаю себе. З самого дитинства я вірила в те, що люди не змінюються, проте кожного дня я бачу нову себе. Дивлячись крізь призму мого досвіду, всього того, що я пережила та тих масок, які я носила, закриваючись від оточуючих, більше не бачу хто я…

Якось похмуро почала, проте я спробую розповісти чому це нормально, якщо ви відчуваєте теж, що і я.

Нехай моїм першим аргументом стане цитата Оскара Уальда "Визначити - означає обмежити" з книги "Портрет Доріана Грея". Інтерпретуючи ці слова під мою ситуацію, я хвалю ваше прагнення знайти собі визначення, проте якщо вам все ж це вдалося і ви точно знаєте, ким ви є, на жаль для мене це виглядяє як ціленаправлене обмеження вашого потенціалу, адже будь-якій людині завжди є куди рости.

Наступний мій аргумент - це існування такого явища як пластичніть у психології. Простими словами це швидке пристосування до обставин, що постійно змінюються. А як ми знаємо з курсу біології, що кожен з нас проходив в школі, уміння пристосовуватися до обставин є основою виживання та і загалом ознакою життя як такого. До чого я веду, через ці зміни змінюється і наша особистість.

Але також у мене думка, що все, що стосується самопізнання та самовизначення є дуже індивідуальним та персональним явищем, тому комусь може допомогти лише чітке визначення своєї суті, а хтось не прогинається під жорсткими обставинами.

А як бачите я так і не визначилася зі своєю точкою зору (: