Моя залежність

Ку-ку! Сьогоднішній пост знову вирішила присвятити своїм почуттям та переживання, а саме своїй залежності від музики. Якщо так посудити, то це не найгірший симбіоз, яка може бути у людини, як то паління чи кусання нігтів. Вона не завдає шкоди моєму здоров’ю чи життю і взагалі здається, що тут поганого? Але як і в будь-якій залежності при тривалій відсутності об’єкта, в моєму випадку музики, починається «ломка», що, скажу чесно, явище не із приємних.
В чому ж полягає моя залежність? Все просто, я скрізь і завжди слухаю музику. Не важливо, що я в цей момент роблю: чи прибираю, чи готую, чи навчаюся, чи гуляю, чи як саме зараз їду в машині в інше місто. Я навіть засинаю під музику, просто не можу без неї.
Чому так? Можливо діло в тому, що, як я говорила вже раніше, я – соціофоб, тому знаходячись в суспільстві, музика допомагає мені ізолюватися від людей, а коли я на одинці вона допомагає відволіктися та сконцентруватися. Ви мабуть подумали як це «допомагає сконцентруватися», все діло в тому, що у мене порушення уваги, але це вже зовсім інша історія, яку я можливо розповім згодом.
Мене важко назвати меломаном, так як я дуже вибаглива при виборі музики. Я не можу просто включити радіо, ні. Це повинен бути ідеальний плейлист. При тому немає яких конкретних критеріїв, а точніше якогось одного стилю.
Ще такий цікавий факт, а може й не дуже, але я не люблю, коли хтось чує мою музику. Це важко пояснити, але я не можу ні з ким ділитися своїм плейлистом та слухати свої пісні при комусь (хіба що їх включить хтось інший). Саме тому за часту я роблю це в навушниках.
До речі, яка ваша улюблена пісня? Можливо вона стане частиною мого плейлиста.